четвер, 10 червня 2010 р.
четвер, 3 червня 2010 р.
Про маєток олігарха Юлії Тимошенко
РЕКЛАМА
Про маєток олігарха Юлії Тимошенко
Коли два роки тому Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром, журналісти часто цікавилися її матеріальними статками. Зрештою вона була змушена оприлюднити декларацію про доходи – через півроку після того, як її подала – а також запросила двох журналістів до себе додому, щоб показати свій аскетичний побут.
Тоді Тимошенко справді мешкала у двоповерховому будинку в Конча-Озерній. Житлову площу, за словами лідерки БЮТ, вона... безкоштовно орендувала у друзів.
Однак з тих часів Тимошенко значно покращила побутові умови – не тільки свої, але і власної доньки.
Головний український опозиціонер перебралася у елітну забудову в котеджному містечку «Срібна затока» на дамбі в районі Конча-Заспи.
Про це помешкання лідерки БЮТ відомо дуже малій кількості людей. Так, тут жодного разу не бували її деякі найближчі соратники.
Кореспондент «Української правди» присвятив середу тому, щоб виправити несправедливість і з'ясувати, що з себе являє будинок Тимошенко.
Безпосередньо з самої дамби резиденцію опозиційного вождя не видно – можна побачити частину галявини за будинком, дуб і верби, паркові ліхтарі та охайну доріжку, яка веде до ріки.
Маєток лідерки опозиції стоїть на березі одного з каналів, проведених від Дніпра до котеджного містечка.
Всередину, на територію «Срібної затоки» вдалося потрапити, підібравши попутника, який працює у цьому поселенні оздоблювачем.
Будинок Тимошенко має умовну назву – «п'ята ділянка».
Тією стороною, якою садиба Тимошенко виходить на вулицю, вся територія закрита високим парканом.
Очевидно, перед дизайнерами було поставлене спеціальне завдання – максимально заховатися від сторонніх очей. Тому огорожа увита суцільним плющем, а за нею на додачу ростуть ялинки і туї.
Будинок Тимошенко – двоповерховий, площею понад 450 квадратних метрів, під червоною черепицею, оформлений кованим оздобленням. У такому ж стилі витримано і паркан.
Однак все це помітити вдається лише протягом тридцяти секунд. Далі події почали розвиватися блискавично.
Майже миттєво з'явилася охорона, яка почала вимагати віддати їм знімки. Кореспонденту «Української правди» вдається закритися всередині власного автомобіля, однак охоронець заблокував машину біля контрольно-пропускного пункту на в'їзді в котеджне містечко.
Представник приватної фірми, яка слідкує за порядком в «Срібній затоці», був не на жарт роздратований появою журналіста. Він почав ломитися у двері, спробував просунути руку у вікно. Але, коли зрозумів свою безсилість перед центральним замком автомобіля, став викликати підкріплення.
Автор цих рядків теж не нудьгував і спробував зателефонувати по 02 до міліції, щоб та визволила з полону. Однак закінчилося це нічим – на тому кінці дроту телефону екстреного виклику ніхто не відповідав.
Зрештою, довелося скористатися номером одного із заступників міністра внутрішніх справ. Той відгукнувся на прохання про допомогу, ще за десять хвилин зателефонував начальник обласного главка, потім надійшов дзвінок на пост «Срібної затоки». Зі словами «Щоб ми вас тут більше не бачили!» зрештою охорона відпустила.
Втім, і цей час не минувся дарма. Протягом півгодини, коли журналіст «Української правди» сидів заблокований на в'їзді в «Срібну затоку», він став свідком, як на територію містечка заїхав «Мерседес» із номерами 61 – як відомо, цим автомобілем користується саме Юлія Тимошенко.
За розповідями очевидців, маєток Тимошенко унікальний тим, що на подвір'ї височать вісім рідних дубів, тобто не пересаджених сюди. Вихід Тимошенко до води дозволяє пришвартуватися будь-якому катеру – глибина сягає дев'яти метрів.
У селищі «Срібна затока», яке нараховує 23 котеджі, крім охорони, діє система автономної очистки водопроводу.
Вартість такої вілли, де зараз живе Тимошенко, може сягати кількох мільйонів доларів.
Так, на сайті одного з агентств нерухомості продається будинок у «Срібній затоці», розташований напроти Тимошенко. Декілька місяців тому за нього просили 3 мільйони 800 тисяч доларів. Однак, як пояснив агент з продажу, зараз ціна виросла на десять відсотків і складає 4 мільйони 200 тисяч доларів.
До свого нового житла Тимошенко переїхала навесні 2006, вже під час опозиційної діяльності. Єдиним значущим джерелом доходів у цей час в Тимошенко була плата за прохідні місця в списку БЮТ на парламентських виборах.
За інформацією з оточення Тимошенко, попереднім власником цієї нерухомості був депутат Ігор Плохой, який також сподівався отримати місце у виборчому списку блоку Тимошенко.
Втім, інші джерела в команді БЮТ стверджують, що цю резиденцію вона не купувала, а бере в оренду.
Ремонт же для Тимошенко робили фірми також екс-депутата Олександра Грановського, який у минулому скликанні був членом СДПУ(о), проходив по кримінальній справі реконструкції «Артеку», а, крім того, підтримує дружні стосунки з Нестором Шуфричем.
Загалом тема грошей на особисті витрати – це табу для Тимошенко. Вона любить розповідати, що в минулому була бізнесменом, але зароблені тоді фінанси не зафіксовані у офіційній статистиці, яку зобов'язана подавати Тимошенко. А отримати її декларацію у 2005 році вдалося тільки після кількох місяців наполегливих запитів до служби прем'єр-міністра.
Зрештою виявилося, що Тимошенко не має інших доходів, крім зарплати депутата, а її чоловік взагалі тоді не отримував грошей. Ще у чоловіка була квартира площею цілих 32 квадратних метри і гараж, у Юлії Тимошенко – 900 гривень на рахунку в українському банку, у Олександра Тимошенко – 16 тисяч гривень закордоном плюс ті ж таки 900 гривень в Україні. І все.
Коли тема доходів стала зовсім неприємною, особливо в контексті неспівідношення зарплати Тимошенко та її гардеробу, лідерка БЮТ пояснила, що її чоловік займається «дрібним агробізнесом» – вирощуванням перепелів на агрофермі.
Однак, крім самої Юлії Тимошенко, значно комфортніше стала жити і її донька Євгенія. Маєток розташований неподалік від мами – у п'яти хвилинах їзди, в не менш престижній Кончі-Озерній.
За офіційною легендою, цей будинок Жені Тимошенко подарувала тітка Юлії Володимирівни Антоніна Ульяхіна, яка очолює партію «Батьківщина» в Дніпропетровську.
Котедж Тимошенко-молодшої оточений соснами та... письменниками. Конча-Озерна в радянські часи була дачним поселенням провідних українських прозаїків. Тут і зараз є будинок президентського радника Миколи Жулинського. Колись навколишня природа була першим свідком творчості Андрія Головка, Микола Бажана і Олеся Гончара. Зараз же її розважають ритми Шона Карра.
Про маєток олігарха Юлії Тимошенко
Коли два роки тому Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром, журналісти часто цікавилися її матеріальними статками. Зрештою вона була змушена оприлюднити декларацію про доходи – через півроку після того, як її подала – а також запросила двох журналістів до себе додому, щоб показати свій аскетичний побут.
Тоді Тимошенко справді мешкала у двоповерховому будинку в Конча-Озерній. Житлову площу, за словами лідерки БЮТ, вона... безкоштовно орендувала у друзів.
Однак з тих часів Тимошенко значно покращила побутові умови – не тільки свої, але і власної доньки.
Головний український опозиціонер перебралася у елітну забудову в котеджному містечку «Срібна затока» на дамбі в районі Конча-Заспи.
Про це помешкання лідерки БЮТ відомо дуже малій кількості людей. Так, тут жодного разу не бували її деякі найближчі соратники.
Кореспондент «Української правди» присвятив середу тому, щоб виправити несправедливість і з'ясувати, що з себе являє будинок Тимошенко.
Безпосередньо з самої дамби резиденцію опозиційного вождя не видно – можна побачити частину галявини за будинком, дуб і верби, паркові ліхтарі та охайну доріжку, яка веде до ріки.
Маєток лідерки опозиції стоїть на березі одного з каналів, проведених від Дніпра до котеджного містечка.
Всередину, на територію «Срібної затоки» вдалося потрапити, підібравши попутника, який працює у цьому поселенні оздоблювачем.
Будинок Тимошенко має умовну назву – «п'ята ділянка».
Тією стороною, якою садиба Тимошенко виходить на вулицю, вся територія закрита високим парканом.
Очевидно, перед дизайнерами було поставлене спеціальне завдання – максимально заховатися від сторонніх очей. Тому огорожа увита суцільним плющем, а за нею на додачу ростуть ялинки і туї.
Будинок Тимошенко – двоповерховий, площею понад 450 квадратних метрів, під червоною черепицею, оформлений кованим оздобленням. У такому ж стилі витримано і паркан.
Однак все це помітити вдається лише протягом тридцяти секунд. Далі події почали розвиватися блискавично.
Майже миттєво з'явилася охорона, яка почала вимагати віддати їм знімки. Кореспонденту «Української правди» вдається закритися всередині власного автомобіля, однак охоронець заблокував машину біля контрольно-пропускного пункту на в'їзді в котеджне містечко.
Представник приватної фірми, яка слідкує за порядком в «Срібній затоці», був не на жарт роздратований появою журналіста. Він почав ломитися у двері, спробував просунути руку у вікно. Але, коли зрозумів свою безсилість перед центральним замком автомобіля, став викликати підкріплення.
Автор цих рядків теж не нудьгував і спробував зателефонувати по 02 до міліції, щоб та визволила з полону. Однак закінчилося це нічим – на тому кінці дроту телефону екстреного виклику ніхто не відповідав.
Зрештою, довелося скористатися номером одного із заступників міністра внутрішніх справ. Той відгукнувся на прохання про допомогу, ще за десять хвилин зателефонував начальник обласного главка, потім надійшов дзвінок на пост «Срібної затоки». Зі словами «Щоб ми вас тут більше не бачили!» зрештою охорона відпустила.
Втім, і цей час не минувся дарма. Протягом півгодини, коли журналіст «Української правди» сидів заблокований на в'їзді в «Срібну затоку», він став свідком, як на територію містечка заїхав «Мерседес» із номерами 61 – як відомо, цим автомобілем користується саме Юлія Тимошенко.
За розповідями очевидців, маєток Тимошенко унікальний тим, що на подвір'ї височать вісім рідних дубів, тобто не пересаджених сюди. Вихід Тимошенко до води дозволяє пришвартуватися будь-якому катеру – глибина сягає дев'яти метрів.
У селищі «Срібна затока», яке нараховує 23 котеджі, крім охорони, діє система автономної очистки водопроводу.
Вартість такої вілли, де зараз живе Тимошенко, може сягати кількох мільйонів доларів.
Так, на сайті одного з агентств нерухомості продається будинок у «Срібній затоці», розташований напроти Тимошенко. Декілька місяців тому за нього просили 3 мільйони 800 тисяч доларів. Однак, як пояснив агент з продажу, зараз ціна виросла на десять відсотків і складає 4 мільйони 200 тисяч доларів.
До свого нового житла Тимошенко переїхала навесні 2006, вже під час опозиційної діяльності. Єдиним значущим джерелом доходів у цей час в Тимошенко була плата за прохідні місця в списку БЮТ на парламентських виборах.
За інформацією з оточення Тимошенко, попереднім власником цієї нерухомості був депутат Ігор Плохой, який також сподівався отримати місце у виборчому списку блоку Тимошенко.
Втім, інші джерела в команді БЮТ стверджують, що цю резиденцію вона не купувала, а бере в оренду.
Ремонт же для Тимошенко робили фірми також екс-депутата Олександра Грановського, який у минулому скликанні був членом СДПУ(о), проходив по кримінальній справі реконструкції «Артеку», а, крім того, підтримує дружні стосунки з Нестором Шуфричем.
Загалом тема грошей на особисті витрати – це табу для Тимошенко. Вона любить розповідати, що в минулому була бізнесменом, але зароблені тоді фінанси не зафіксовані у офіційній статистиці, яку зобов'язана подавати Тимошенко. А отримати її декларацію у 2005 році вдалося тільки після кількох місяців наполегливих запитів до служби прем'єр-міністра.
Зрештою виявилося, що Тимошенко не має інших доходів, крім зарплати депутата, а її чоловік взагалі тоді не отримував грошей. Ще у чоловіка була квартира площею цілих 32 квадратних метри і гараж, у Юлії Тимошенко – 900 гривень на рахунку в українському банку, у Олександра Тимошенко – 16 тисяч гривень закордоном плюс ті ж таки 900 гривень в Україні. І все.
Коли тема доходів стала зовсім неприємною, особливо в контексті неспівідношення зарплати Тимошенко та її гардеробу, лідерка БЮТ пояснила, що її чоловік займається «дрібним агробізнесом» – вирощуванням перепелів на агрофермі.
Однак, крім самої Юлії Тимошенко, значно комфортніше стала жити і її донька Євгенія. Маєток розташований неподалік від мами – у п'яти хвилинах їзди, в не менш престижній Кончі-Озерній.
За офіційною легендою, цей будинок Жені Тимошенко подарувала тітка Юлії Володимирівни Антоніна Ульяхіна, яка очолює партію «Батьківщина» в Дніпропетровську.
Котедж Тимошенко-молодшої оточений соснами та... письменниками. Конча-Озерна в радянські часи була дачним поселенням провідних українських прозаїків. Тут і зараз є будинок президентського радника Миколи Жулинського. Колись навколишня природа була першим свідком творчості Андрія Головка, Микола Бажана і Олеся Гончара. Зараз же її розважають ритми Шона Карра.
субота, 29 травня 2010 р.
Фамилия – гордость поколений
«Можно шутить с человеком, но нельзя шутить с его именем». Эти слова великой русской поэтессы Марины Ивановны Цветаевой актуальны по сей день. И действительно, знаете ли вы такого человека, который не дорожил бы своей фамилией, какой бы она ни была: известной и прославленной, редкой и экзотической или простой и распространенной?
Мы тоже нет. Достаточно вспомнить школьные годы, когда многие из нас получали от своих сверстников прозвища, которые образовывались от наших фамилий и которые вызывали у нас чувство обиды. У меня лично до сих пор остается неприятный осадок, когда мою фамилию произносят или пишут с ошибками.
Все это потому, что для каждого из нас собственная фамилия – это не только то, что позволяет нам обозначить себя в обществе, почувствовать себя его частью. Это еще и (говоря словами Дейла Карнеги) «самый сладостный и самый важный звук» для нас, ведь фамилия – это третье имя, которое родители нам дают при рождении, дабы обозначить нашу принадлежность к конкретной семье.
Во все времена трепетное отношение к фамилии считалось признаком хорошего тона, ведь фамилия – это ценнейший источник семейной истории, знание которой является знаком уважения памяти предков. Каждому, рано или поздно, хочется раскрыть тайну происхождения своей фамилии, приобщиться к своим корням и с гордостью осознавать себя продолжателем рода.
Фамилия может рассказать очень много не только о национальной принадлежности предка, но и о его социальном положении. Не будем скрывать тот факт, что очень многие из нас хотят знать, были ли в его роду именитые предки, имевшие высокие титулы и оставившие значимый след в истории страны. Разумеется, этого вопроса не возникнет, если фамилия содержит специальные указания на знатное происхождение рода (например, частица «фон» в немецких фамилиях, «ван» - в голландских, окончание –ский / -цкий – в славянских).
Однако бывает и так, что обычная на вид фамилия могла принадлежать представителям высшего света. Так, одна из самых распространенных фамилий - Иванов - принадлежала не только выходцам из простых сословий, но и четырем дворянским родам, наиболее известный из которых - род промышленников, ведущий свое начало от Петра Даниловича Иванова. Кто знает, может некоторые современные Ивановы и являются потомками знаменитого Петра Даниловича?
Фамилии практически всех «национальностей» образовались от именования родоначальника: от личного прозвища или имени собственного. Говоря об именах, отметим, что наиболее распространенными являются те, которые связаны с мировыми религиями, такими как христианство, ислам и иудаизм. Эти имена, а также их производные чаще всего становились основами фамилий. Например, финская фамилия Лялля произошла от имени Лялли, финского варианта христианского имени Лаврентий; фамилия Мамедов, распространенная на Кавказе, ведет свое начало от производной формы мусульманского имени Мухаммед – Мамед; а грузинская фамилия Габриелашвили восходит к еврейскому имени Габриель.
Также за основу фамилий брались национальные имена: например, бурятская фамилия Банзаров образовалась от мужского имени Банзар, а фамилия Рузавин – от мордовского женского имени Рузава.
Что касается прозвищ, то они считаются исторически первым типом личных именований, потребность в которых не отпала даже с появлением имен собственных. Прозвища с большей точностью позволяли выделить из сообщества людей конкретного человека, указывая на какой-либо его отличительный признак: на особенности внешности, характера, на профессию или род занятий, на национальность или на местность, выходцем из которой он был.
Так, обладателей светлых волос и светлой кожи называли Белыми, Беляками (соответственно, их дети стали именоваться Беловыми, Беляковыми); человеку неторопливому и молчаливому в старину давали прозвище Потихоня (Потихонин); пастуха могли прозвать Чобаном (Чобану, Чобанюк, Чобанов, Чобанян); представитель мегрельской народности, переселившийся на территорию Грузии, получал прозвище Мегрел, его потомки – фамилию Мегреладзе; а выходец из Вологды именовался Вологжанином (Вологжанинов).
Существует также целый пласт фамилий, образованных от так называемых обрядовых имен, существовавших у большей части народов Европы и Азии. Люди верили в судьбоносную силу имени, в его способность предопределять будущее человека, влиять на его характер. Поэтому обрядовые имена родители давали своим детям в надежде, что в дальнейшем им будут сопутствовать успех и благополучие, здоровье и богатство, сила и ловкость. За основу таких имен брались названия растений, животных, мифологических существ, явлений природы и т. д. В качестве примера можно привести такие имена, как Дуб, Соловей, Тармо (в переводе с финского «энергия, сила»), Айдас (в переводе с литовского «эхо»).
Никто точно не знает, сколько фамилий существует в мире: несколько тысяч, а может быть и миллионов. Но одно можно с уверенностью сказать – каждая фамилия по-своему уникальна и неповторима. Открыв тайну происхождения своей фамилии, мы получим возможность приобщиться не только к истокам своего рода, но и к культуре своего народа. Полученные бесценные знания об истории своего родового имени мы с гордостью сможем передать своим детям и внукам, укрепив тем самым незримую связь поколений.
Мы тоже нет. Достаточно вспомнить школьные годы, когда многие из нас получали от своих сверстников прозвища, которые образовывались от наших фамилий и которые вызывали у нас чувство обиды. У меня лично до сих пор остается неприятный осадок, когда мою фамилию произносят или пишут с ошибками.
Все это потому, что для каждого из нас собственная фамилия – это не только то, что позволяет нам обозначить себя в обществе, почувствовать себя его частью. Это еще и (говоря словами Дейла Карнеги) «самый сладостный и самый важный звук» для нас, ведь фамилия – это третье имя, которое родители нам дают при рождении, дабы обозначить нашу принадлежность к конкретной семье.
Во все времена трепетное отношение к фамилии считалось признаком хорошего тона, ведь фамилия – это ценнейший источник семейной истории, знание которой является знаком уважения памяти предков. Каждому, рано или поздно, хочется раскрыть тайну происхождения своей фамилии, приобщиться к своим корням и с гордостью осознавать себя продолжателем рода.
Фамилия может рассказать очень много не только о национальной принадлежности предка, но и о его социальном положении. Не будем скрывать тот факт, что очень многие из нас хотят знать, были ли в его роду именитые предки, имевшие высокие титулы и оставившие значимый след в истории страны. Разумеется, этого вопроса не возникнет, если фамилия содержит специальные указания на знатное происхождение рода (например, частица «фон» в немецких фамилиях, «ван» - в голландских, окончание –ский / -цкий – в славянских).
Однако бывает и так, что обычная на вид фамилия могла принадлежать представителям высшего света. Так, одна из самых распространенных фамилий - Иванов - принадлежала не только выходцам из простых сословий, но и четырем дворянским родам, наиболее известный из которых - род промышленников, ведущий свое начало от Петра Даниловича Иванова. Кто знает, может некоторые современные Ивановы и являются потомками знаменитого Петра Даниловича?
Фамилии практически всех «национальностей» образовались от именования родоначальника: от личного прозвища или имени собственного. Говоря об именах, отметим, что наиболее распространенными являются те, которые связаны с мировыми религиями, такими как христианство, ислам и иудаизм. Эти имена, а также их производные чаще всего становились основами фамилий. Например, финская фамилия Лялля произошла от имени Лялли, финского варианта христианского имени Лаврентий; фамилия Мамедов, распространенная на Кавказе, ведет свое начало от производной формы мусульманского имени Мухаммед – Мамед; а грузинская фамилия Габриелашвили восходит к еврейскому имени Габриель.
Также за основу фамилий брались национальные имена: например, бурятская фамилия Банзаров образовалась от мужского имени Банзар, а фамилия Рузавин – от мордовского женского имени Рузава.
Что касается прозвищ, то они считаются исторически первым типом личных именований, потребность в которых не отпала даже с появлением имен собственных. Прозвища с большей точностью позволяли выделить из сообщества людей конкретного человека, указывая на какой-либо его отличительный признак: на особенности внешности, характера, на профессию или род занятий, на национальность или на местность, выходцем из которой он был.
Так, обладателей светлых волос и светлой кожи называли Белыми, Беляками (соответственно, их дети стали именоваться Беловыми, Беляковыми); человеку неторопливому и молчаливому в старину давали прозвище Потихоня (Потихонин); пастуха могли прозвать Чобаном (Чобану, Чобанюк, Чобанов, Чобанян); представитель мегрельской народности, переселившийся на территорию Грузии, получал прозвище Мегрел, его потомки – фамилию Мегреладзе; а выходец из Вологды именовался Вологжанином (Вологжанинов).
Существует также целый пласт фамилий, образованных от так называемых обрядовых имен, существовавших у большей части народов Европы и Азии. Люди верили в судьбоносную силу имени, в его способность предопределять будущее человека, влиять на его характер. Поэтому обрядовые имена родители давали своим детям в надежде, что в дальнейшем им будут сопутствовать успех и благополучие, здоровье и богатство, сила и ловкость. За основу таких имен брались названия растений, животных, мифологических существ, явлений природы и т. д. В качестве примера можно привести такие имена, как Дуб, Соловей, Тармо (в переводе с финского «энергия, сила»), Айдас (в переводе с литовского «эхо»).
Никто точно не знает, сколько фамилий существует в мире: несколько тысяч, а может быть и миллионов. Но одно можно с уверенностью сказать – каждая фамилия по-своему уникальна и неповторима. Открыв тайну происхождения своей фамилии, мы получим возможность приобщиться не только к истокам своего рода, но и к культуре своего народа. Полученные бесценные знания об истории своего родового имени мы с гордостью сможем передать своим детям и внукам, укрепив тем самым незримую связь поколений.
неділя, 16 травня 2010 р.
Альошу в "останню путь" на "Євробачення" провели "Ґринджоли"
Перед тим як переметнутися в Осло на конкурс "Євробачення", співачка Alyosha чемно з усіма попрощалася.
Провести Олену Кучер в європейську путь прийшли співаки Наталя Могилевська, Олександр Пономарьов, Анастасія Приходько, а також екс-конкуренти Альоші у боротьбі за європоїздку.
Нагадаємо, вже у понеділок Альоша летить у Норвегію, де представить Україну на міжнародному пісенному конкурсі.
55-те "Євробачення" цьогоріч пройде в Осло 25, 27 і 29 травня. Альоша з піснею "Sweet People" виступить у другому півфіналі 27-го травня під № 8.
У п'ятницю в Києві представниця України на "Євробаченні-2010" Альоша влаштувала goodbye-party
Попрощатися з Оленою Кучер та побажати їй успіху на конкурсі прийшли як зірки (на фото - Могилевська), так і колишні суперники дівчини по Нацвідбору на "Євробачення"
Настя Приходько - метикувата жіночка, принесла Альоші бузок - дешево і сердито
Після народження доньки Анастасія тепер ходить із довгим волоссям і з каблучками ледь не на всіх пальцях
"Міс Україна-2008" Ірина Журавська прийшла на вечірку з коханим ресторатором Миколою Тищенком. Нагадаємо, Іра стала спікером "Євробачення-2010" українського масштабу. А ще у Журавської знову змінилася лінія чола
Гендиректор Нацтелекомпанії теле- і радіомовлення Єгор Бенкендорф. Саме за його приходу Васю Лазаровича замінили на Альошу
Теле- та радіоведучий Геник Фешак димів, як паротяг
Тележурналіст Тетяна Гончарова при параді
Голлівудські смайли від Кусі Пономарьової та її товаришки
Олександр Пономарьов перевіряє, чи гарний він вийшов на знімках фотографеси?
Хореограф Олена Коляденко має живу і розкуту міміку. І це помітно
Дизайнерка Олеся Кіріченко (праворуч). І у неї теж хтось одягається
Співачка Міка Ньютон
Учасники "Євробачення-2005" у Києві гурт "Ґринджоли" теж помахали Альоші ручками
Поруч зі співачкою протягом усього вечора був її продюсер і бойфренд Вадим Лисиця
Екс-суперник Alyosha співак-"фабрикант" Матіас співачку на прощання поцілував
А замість Альоші могла поїхати і Маша Собко. Власне, комісія НТКУ саме між ними двома врешті і обирала
Одним словом, всі старалися - співали на всі легені та бажали перемог
Провести Олену Кучер в європейську путь прийшли співаки Наталя Могилевська, Олександр Пономарьов, Анастасія Приходько, а також екс-конкуренти Альоші у боротьбі за європоїздку.
Нагадаємо, вже у понеділок Альоша летить у Норвегію, де представить Україну на міжнародному пісенному конкурсі.
55-те "Євробачення" цьогоріч пройде в Осло 25, 27 і 29 травня. Альоша з піснею "Sweet People" виступить у другому півфіналі 27-го травня під № 8.
У п'ятницю в Києві представниця України на "Євробаченні-2010" Альоша влаштувала goodbye-party
Попрощатися з Оленою Кучер та побажати їй успіху на конкурсі прийшли як зірки (на фото - Могилевська), так і колишні суперники дівчини по Нацвідбору на "Євробачення"
Настя Приходько - метикувата жіночка, принесла Альоші бузок - дешево і сердито
Після народження доньки Анастасія тепер ходить із довгим волоссям і з каблучками ледь не на всіх пальцях
"Міс Україна-2008" Ірина Журавська прийшла на вечірку з коханим ресторатором Миколою Тищенком. Нагадаємо, Іра стала спікером "Євробачення-2010" українського масштабу. А ще у Журавської знову змінилася лінія чола
Гендиректор Нацтелекомпанії теле- і радіомовлення Єгор Бенкендорф. Саме за його приходу Васю Лазаровича замінили на Альошу
Теле- та радіоведучий Геник Фешак димів, як паротяг
Тележурналіст Тетяна Гончарова при параді
Голлівудські смайли від Кусі Пономарьової та її товаришки
Олександр Пономарьов перевіряє, чи гарний він вийшов на знімках фотографеси?
Хореограф Олена Коляденко має живу і розкуту міміку. І це помітно
Дизайнерка Олеся Кіріченко (праворуч). І у неї теж хтось одягається
Співачка Міка Ньютон
Учасники "Євробачення-2005" у Києві гурт "Ґринджоли" теж помахали Альоші ручками
Поруч зі співачкою протягом усього вечора був її продюсер і бойфренд Вадим Лисиця
Екс-суперник Alyosha співак-"фабрикант" Матіас співачку на прощання поцілував
А замість Альоші могла поїхати і Маша Собко. Власне, комісія НТКУ саме між ними двома врешті і обирала
Одним словом, всі старалися - співали на всі легені та бажали перемог
вівторок, 11 травня 2010 р.
Этот аппарат потребляет в 500 раз меньше топлива
Победитель очередного экомарафона, спонсируемого компанией Shell, прошел 4896 километров на одном литре бензина. Разумеется, не на обычном автомобиле: рекордный прототип — разработка французских студентов.
С 1985 года Shell проводит в Европе мероприятие, казалось бы, противоестественное для нефтяного гиганта, – экологический марафон. Появившись еще в 1939 году в США как внутрикорпоративное соревнование между сотрудниками научно-исследовательской лаборатории, сегодня марафон превратился в ежегодный фестиваль, главные действующие лица которого — молодые инженеры и студенты из двух десятков европейских стран.
В нынешнем, двадцать шестом марафоне приняли участие около двухсот команд, каждая из которых выставила свой автомобиль, приспособленный для максимальной экономии топлива. Задача — пройти как можно большее расстояние на одном литре топлива.
С 2005 года никому не удавалось превзойти результат, показанный машиной из Цюриха, – 3836 километров. Но на этот раз получилось: автомобиль под названием Polyjoule, созданный французскими студентами из Политехнического университета в Нанте, в первый день соревнований прошел 4414 километров на одном литре, а затем улучшил свое достижение до 4896 км.
Этот аппарат потребляет примерно в 500 раз меньше топлива, чем средний легковой автомобиль. Однако само топливо в данном случае — не бензин, а сжиженный водоро. Технические подробности французы держат в секрете, но известно, что силовая установка Polyjoule работает по принципу так называемых топливных элементов, где в результате каталитической реакции соединения водорода и кислорода вырабатывается электроэнергия.
В марафоне участвовали и автомобили с традиционными ДВС: например, на втором месте в этом году оказалась также французская разработка, бензиновый Microjoule, и его результат не намного хуже — 2821 километр на литре бензина.
С 1985 года Shell проводит в Европе мероприятие, казалось бы, противоестественное для нефтяного гиганта, – экологический марафон. Появившись еще в 1939 году в США как внутрикорпоративное соревнование между сотрудниками научно-исследовательской лаборатории, сегодня марафон превратился в ежегодный фестиваль, главные действующие лица которого — молодые инженеры и студенты из двух десятков европейских стран.
В нынешнем, двадцать шестом марафоне приняли участие около двухсот команд, каждая из которых выставила свой автомобиль, приспособленный для максимальной экономии топлива. Задача — пройти как можно большее расстояние на одном литре топлива.
С 2005 года никому не удавалось превзойти результат, показанный машиной из Цюриха, – 3836 километров. Но на этот раз получилось: автомобиль под названием Polyjoule, созданный французскими студентами из Политехнического университета в Нанте, в первый день соревнований прошел 4414 километров на одном литре, а затем улучшил свое достижение до 4896 км.
Этот аппарат потребляет примерно в 500 раз меньше топлива, чем средний легковой автомобиль. Однако само топливо в данном случае — не бензин, а сжиженный водоро. Технические подробности французы держат в секрете, но известно, что силовая установка Polyjoule работает по принципу так называемых топливных элементов, где в результате каталитической реакции соединения водорода и кислорода вырабатывается электроэнергия.
В марафоне участвовали и автомобили с традиционными ДВС: например, на втором месте в этом году оказалась также французская разработка, бензиновый Microjoule, и его результат не намного хуже — 2821 километр на литре бензина.
субота, 8 травня 2010 р.
Танк Т-90 против американского Абрамса ВИДЕО
Танк Т-90 против американского Абрамса ВИДЕО
Довольно часто в СМИ можно встретить утверждения, о том, что Т-90 в нынешнем виде уже не может считаться современной машиной. Американцы считают свой основной боевой танк M1A1 Abrams лучшим в мире
Довольно часто в СМИ можно встретить утверждения, о том, что Т-90 в нынешнем виде уже не может считаться современной машиной. Американцы считают свой основной боевой танк M1A1 Abrams лучшим в мире, настоящим «венцом творения», непобедимой машиной смерти. Российский Т-90, по их мнению, морально устарел в момент появления и американскому чудо-оружию он совсем не конкурент. Так ли это?
Танки Т-90 и М1А1 «Абрамс» являются типичными представителями советской и западной школ танкостроения, в которые заложены различные конструкторские и технологические идеи. Т-90, глубокая модернизация надежного и хорошо зарекомендовавшего себя танка Т-72, был создан уже после распада СССР и вобрал в себя всё лучшее, что было заложено в советских танках. В качестве основного орудия на танке установлено модернизированная версия 125 мм гладкоствольного орудия 2А46М4. Бронирование танка возросло практически в 3 раза по сравнению с первыми модификациями Т-72 и включает как мощную пассивную броню, со спецбрнированием «полуактивного» типа, так и встроенную «активную» динамическую защиту, что позволил обеспечить высокий уровень бронирования, не выходя за весовые ограничения, обусловленные показателями стратегической мобильности.
Танк М1 «Абрамс» создался в первую очередь не как танк прорыва, а как противотанковое средство, задачей которого было остановить, или, по крайней мере, задержать волны советских танков рвущихся к проливу Ла-Манш. Создание танка велось в тесном сотрудничестве с немецкими танкостроителями, но с американской спецификой. В качестве основного орудия на танке, начиная с модификации М1А1 установлена 120 мм пушка М-256, которая является несколько модифицированной версией немецкой пушки Rh-120. Бронирование первых модификаций танка представляет включает многослойную композитную броню «Чобхэм» созданную в Великобритании. На более поздних модификациях применена броня с применением уранокерамики первого и второго поколений.
Бронирование башни танка Т-90 относится к «полуактивному» типу. В передней части башни расположены две полости, расположенные под углом 55 градусов к продольной оси орудия, в которых размещены пакеты спецбронирования «полуактивного» типа. Структура брони с отражающими листами представляет собой преграду, состоящую из 3-х слоев: плиты, прокладки и тонкой пластины. Эффект от использования «отражающих» листов может достигать 40% в сравнении с монолитной броней той же массы. Кроме этого, на танке также применен комплекс встроенной динамической защиты «Контакт-5» тот тип ДЗ работает как против кумулятивных средств (КС), так и против бронебойных подкалиберных снарядов (БПС). Комплекс обеспечивает мощный боковой импульс, позволяющий дестабилизировать или разрушить сердечник БПС перед тем, как он начнет взаимодействие с основным бронированием.
На Т-90 был впервые серийно установлен комплекс оптико-электронного противодействия ТШУ-1-7 «Штора-1». «Штора-1» предназначена для защиты танка от поражения управляемым оружием с командными полуавтоматическими системами наведения типа «Tow», «Hot», «Milan», «Dragon», лазерными головками самонаведения типа «Maverick», «Hellfire», «Copper-head», а также артиллерийских систем с лазерными дальномерами.
Башня танка М1А1 состоит из наружной и внутренней стальных бронеплит соединенных поперечными ребрами жесткости, между которыми заложены пакеты спецбронирования из металлических и неметаллических материалов. Благодаря высокой плотности (плотность урана 19.03 г/см3) эти пластины при предельно малой толщине обеспечивают «взрывной» характер разрушения элементов кумулятивной струи.
Довольно часто в СМИ можно встретить утверждения, о том, что Т-90 в нынешнем виде уже не может считаться современной машиной. Американцы считают свой основной боевой танк M1A1 Abrams лучшим в мире
Довольно часто в СМИ можно встретить утверждения, о том, что Т-90 в нынешнем виде уже не может считаться современной машиной. Американцы считают свой основной боевой танк M1A1 Abrams лучшим в мире, настоящим «венцом творения», непобедимой машиной смерти. Российский Т-90, по их мнению, морально устарел в момент появления и американскому чудо-оружию он совсем не конкурент. Так ли это?
Танки Т-90 и М1А1 «Абрамс» являются типичными представителями советской и западной школ танкостроения, в которые заложены различные конструкторские и технологические идеи. Т-90, глубокая модернизация надежного и хорошо зарекомендовавшего себя танка Т-72, был создан уже после распада СССР и вобрал в себя всё лучшее, что было заложено в советских танках. В качестве основного орудия на танке установлено модернизированная версия 125 мм гладкоствольного орудия 2А46М4. Бронирование танка возросло практически в 3 раза по сравнению с первыми модификациями Т-72 и включает как мощную пассивную броню, со спецбрнированием «полуактивного» типа, так и встроенную «активную» динамическую защиту, что позволил обеспечить высокий уровень бронирования, не выходя за весовые ограничения, обусловленные показателями стратегической мобильности.
Танк М1 «Абрамс» создался в первую очередь не как танк прорыва, а как противотанковое средство, задачей которого было остановить, или, по крайней мере, задержать волны советских танков рвущихся к проливу Ла-Манш. Создание танка велось в тесном сотрудничестве с немецкими танкостроителями, но с американской спецификой. В качестве основного орудия на танке, начиная с модификации М1А1 установлена 120 мм пушка М-256, которая является несколько модифицированной версией немецкой пушки Rh-120. Бронирование первых модификаций танка представляет включает многослойную композитную броню «Чобхэм» созданную в Великобритании. На более поздних модификациях применена броня с применением уранокерамики первого и второго поколений.
Бронирование башни танка Т-90 относится к «полуактивному» типу. В передней части башни расположены две полости, расположенные под углом 55 градусов к продольной оси орудия, в которых размещены пакеты спецбронирования «полуактивного» типа. Структура брони с отражающими листами представляет собой преграду, состоящую из 3-х слоев: плиты, прокладки и тонкой пластины. Эффект от использования «отражающих» листов может достигать 40% в сравнении с монолитной броней той же массы. Кроме этого, на танке также применен комплекс встроенной динамической защиты «Контакт-5» тот тип ДЗ работает как против кумулятивных средств (КС), так и против бронебойных подкалиберных снарядов (БПС). Комплекс обеспечивает мощный боковой импульс, позволяющий дестабилизировать или разрушить сердечник БПС перед тем, как он начнет взаимодействие с основным бронированием.
На Т-90 был впервые серийно установлен комплекс оптико-электронного противодействия ТШУ-1-7 «Штора-1». «Штора-1» предназначена для защиты танка от поражения управляемым оружием с командными полуавтоматическими системами наведения типа «Tow», «Hot», «Milan», «Dragon», лазерными головками самонаведения типа «Maverick», «Hellfire», «Copper-head», а также артиллерийских систем с лазерными дальномерами.
Башня танка М1А1 состоит из наружной и внутренней стальных бронеплит соединенных поперечными ребрами жесткости, между которыми заложены пакеты спецбронирования из металлических и неметаллических материалов. Благодаря высокой плотности (плотность урана 19.03 г/см3) эти пластины при предельно малой толщине обеспечивают «взрывной» характер разрушения элементов кумулятивной струи.
пʼятниця, 7 травня 2010 р.
Запрещенное интервью Георгия Жукова
Запрещенное интервью Георгия Жукова
05.05.2010 | Источник
В программе "Познер" Первого канала было показано запрещенное интервью маршала Георгия Жукова, данное в 1966 году писателю Константину Симонову. В беседе с Симоновым маршал признался, что в 1941 году сомневался в возможности отстоять Москву - поэтому советское руководство приказало уничтожить запись.
... Читать дальше »
*
Просмотров: 1 | Добавил: Sasha | Дата: Сегодня | Комментарии (0)
05.05.2010 | Источник
В программе "Познер" Первого канала было показано запрещенное интервью маршала Георгия Жукова, данное в 1966 году писателю Константину Симонову. В беседе с Симоновым маршал признался, что в 1941 году сомневался в возможности отстоять Москву - поэтому советское руководство приказало уничтожить запись.
... Читать дальше »
*
Просмотров: 1 | Добавил: Sasha | Дата: Сегодня | Комментарии (0)
понеділок, 3 травня 2010 р.
субота, 1 травня 2010 р.
Ученые "вытрясли" из человека душу.
Наука и техника » Эврика » Открытия
Ученые "вытрясли" из человека душу
30.04.2010
Председатель Израильской ассоциации нейроиммунологов и глава исследовательского центра при больнице Адаса Эйн-Керем, профессор Димитриус Каросис заявил: ему и его коллегам удалось обнаружить свидетельства наличия у человека души. Для этого была задействована магнитно-резонансная томография.
Новые исследования, по словам профессора, наглядно демонстрируют, что занятия Каббалой, эзотерическими учениями или греческой философией задействуют в мозге так называемый "аппарат веры". Он активизирует мозговую деятельность и блокирует развитие болезни, когда традиционная медицина оказывается бессильна.
Ведь в учении Каббалы душа мыслится как духовная сущность, берущая начало в высшем разуме (или мировой душе) и возникающая как производная последнего. Нисхождение души в тело определяется ее природой: ей надлежит соединиться с телом, чтобы, выполнив свое назначение в земной жизни, вернуться к миру чистого света — Богу.
Результаты исследований связи между активностью мозга и духовностью будут впервые обнародованы в ближайшие дни на ежегодном съезде израильских нейроиммунологов в Кейсарии. Специалисты представят новые работы в области деятельности мозга и ее связи с иммунной системой человеческого организма.
Работы в этом направлении ведутся уже не один год, и многим ученым также удалось приблизиться к разгадке такого таинственного явления, как человеческая душа.
Ученые "вытрясли" из человека душу
30.04.2010
Председатель Израильской ассоциации нейроиммунологов и глава исследовательского центра при больнице Адаса Эйн-Керем, профессор Димитриус Каросис заявил: ему и его коллегам удалось обнаружить свидетельства наличия у человека души. Для этого была задействована магнитно-резонансная томография.
Новые исследования, по словам профессора, наглядно демонстрируют, что занятия Каббалой, эзотерическими учениями или греческой философией задействуют в мозге так называемый "аппарат веры". Он активизирует мозговую деятельность и блокирует развитие болезни, когда традиционная медицина оказывается бессильна.
Ведь в учении Каббалы душа мыслится как духовная сущность, берущая начало в высшем разуме (или мировой душе) и возникающая как производная последнего. Нисхождение души в тело определяется ее природой: ей надлежит соединиться с телом, чтобы, выполнив свое назначение в земной жизни, вернуться к миру чистого света — Богу.
Результаты исследований связи между активностью мозга и духовностью будут впервые обнародованы в ближайшие дни на ежегодном съезде израильских нейроиммунологов в Кейсарии. Специалисты представят новые работы в области деятельности мозга и ее связи с иммунной системой человеческого организма.
Работы в этом направлении ведутся уже не один год, и многим ученым также удалось приблизиться к разгадке такого таинственного явления, как человеческая душа.
пʼятниця, 30 квітня 2010 р.
ребуются посетители на сайт
Требуются посетители на сайт? Вы попали по адресу!
Система JetSwap - лидер активной рекламы!
Закажи раскрутку сейчас, иначе завтра это сделают конкуренты!
Система JetSwap - лидер активной рекламы!
- Мгновенный прирост посетителей
- Увеличение позиций сайта в рейтингах и каталогах
- Умеренные цены: 1000 посетителей от 0.7$
- Реферер по заказу
- Надежная защита от накруток
- Целевая аудитория сайта!
Закажи раскрутку сейчас, иначе завтра это сделают конкуренты!
Хочу в тюрму.
Хочу в тюрму.
28.04.10 17:53 | продвижение сайта
Когда до смерти усталый от текучки и безпросветным бытом добираюсь домой-первое желание впасть на кровать и уснуть,идеальным местом для нормального существования кажется тюрьма,не наша типичная совковая,а в какой нибудь цивилизованной стране-Швеции,Бельгии,Норвегии…
А почему бы и нет? “Номер” на одного со всеми удобствами, за чистотой и комфортом следят уборщики, соблюдениям твоих человеческих прав заботятятся правозащитники и общественные организации, а ты сидишь себе беззаботно-государство тебя кормит одевает, обеспечивает книгами,теле-визором, интернетом и даже витиминами, и что самое замечательно-это возможность получить квалификацию или даже образование.Вот такой себе санаторий,дом отдыха для души и тела, получаеш возможность отдохнуть от заколдованного круга прошлой жизни.
Жаль только одного,
что путевка в этот “санаторий” чересчур нелепая-преступление.
28.04.10 17:53 | продвижение сайта
Когда до смерти усталый от текучки и безпросветным бытом добираюсь домой-первое желание впасть на кровать и уснуть,идеальным местом для нормального существования кажется тюрьма,не наша типичная совковая,а в какой нибудь цивилизованной стране-Швеции,Бельгии,Норвегии…
А почему бы и нет? “Номер” на одного со всеми удобствами, за чистотой и комфортом следят уборщики, соблюдениям твоих человеческих прав заботятятся правозащитники и общественные организации, а ты сидишь себе беззаботно-государство тебя кормит одевает, обеспечивает книгами,теле-визором, интернетом и даже витиминами, и что самое замечательно-это возможность получить квалификацию или даже образование.Вот такой себе санаторий,дом отдыха для души и тела, получаеш возможность отдохнуть от заколдованного круга прошлой жизни.
Жаль только одного,
что путевка в этот “санаторий” чересчур нелепая-преступление.
Не хочу в такую тюрьму /часть 2-я/.
>
Я очень хорошо знаю,что если человека посадить у темную комнату,заткнуть уши и связать руки, то в течении суток у него начнутся галюцинации. Мозг сам начнет поиск эмоций и впечатлений.Человеку нужна свобода движения и множество точек соприкосновения с окружением. Ведь мозг и мязы необходимо держать в напряжении,без тонуса они разрушаются.Конечно мне могут возразить, что раздражители можно найти в любой закрытой, изолированой сфере.Есть множество примеров,когда,люди прикованные к кровати, обездвиженны, строят смелые научные теории, пишут прекрасные книги, создают чудесные картины.Кто то в границах маленькой комнаты-от двери до окна- ведет интереснее жизнь,чем миллионер,которому уже все надоело,все видел, перепробовал – нудно жить. Стоит осмотреться по сторонам, на своих близких и знакомых ,сколько з них, имея свободу,имея массу возможностей, замыкаются в узком кругу своих мыслей ,грез и впечатлений.Живут серой монотонной жизнью; дом-работа-магазин-дом.В одних и тех же компаниях повторяют те же шутки с анекдотами, на праздники одни и те же салаты. И все это выдается и принимается за чесноты и категорически отрицают противоположное все,что не соответствует ихнему узкому кругу.Живут серой монотонной жизнью.А все, что выходит за их круг-это злые духи из произведений Гоголя. Разьве это не тюрьма.?
Нужна ли свобода, движения,думать,познавать мир- если она не востребована? За давним принцыпом большинство из нас осознает необходимость ее, лишь тогда, когда ее теряем. Можно долго самому добровольно сидеть в заперти в комнате,но лишь кто-то повесит замок на дверь, как тут же, немедленно захочется оттуда выйти.
Может быть у современном мире недостаточно запретов и ограничений, без которых теряется стремление к чему новому,неизведанному. И вместо того. что б бороться, мы строим призрачные стены вокруг себя. Наверное для того,что б когда то их преодолеть.
четвер, 29 квітня 2010 р.
Нині в Тимошенко занадто низький рівень довіри.
Тимошенко апелює до народу,намагається підштовхнути українців до масштабних
акцій протесту.А от чи вийде в неї щось у неї залишається величезне запитання.
Нині в Тимошенко занадто низький рівень довіри і навряд вона зможе вивести
людей на майдани.Адже за оцінками міліції 27-го квітня їй вдалося зібрати лише трохи
більше 4-х тисяч прихильників.Тепер Юля пропонує українцям заблокувати раду 11 травня.
Вона явно не володіє ситуацією, адже в опозиції нині немає морального авторитету при
якому можливо консолідувати всю країну.Більшість населення взагалі з"ігнорує її заклики
і поде на травневі вихідні картоплю садити.Настільки вже все надоїло,що для переваж-
ної "більшості" відсутній будь який мотив, щоб сприяв мобілізації.Те, що пропонує нова
опозиція старої закваски, уже звучало не раз.Люди давно вже зрозуміли, що політичні
лідери,лідери влади і опозиції нічим принциповим одне від одного не відрізняються, одні і
другі приходять у владу, щоб захистити своє награбоване добро. Зараз імовірність
суспільного опору дуже мала,бо наше суспільство прокидається тоді, коли вже не може
терпіти. а те, що дії нинішньої влади зачіпають інтереси майбутніх поколінь,поки. що суспільство мало цікавить.
акцій протесту.А от чи вийде в неї щось у неї залишається величезне запитання.
Нині в Тимошенко занадто низький рівень довіри і навряд вона зможе вивести
людей на майдани.Адже за оцінками міліції 27-го квітня їй вдалося зібрати лише трохи
більше 4-х тисяч прихильників.Тепер Юля пропонує українцям заблокувати раду 11 травня.
Вона явно не володіє ситуацією, адже в опозиції нині немає морального авторитету при
якому можливо консолідувати всю країну.Більшість населення взагалі з"ігнорує її заклики
і поде на травневі вихідні картоплю садити.Настільки вже все надоїло,що для переваж-
ної "більшості" відсутній будь який мотив, щоб сприяв мобілізації.Те, що пропонує нова
опозиція старої закваски, уже звучало не раз.Люди давно вже зрозуміли, що політичні
лідери,лідери влади і опозиції нічим принциповим одне від одного не відрізняються, одні і
другі приходять у владу, щоб захистити своє награбоване добро. Зараз імовірність
суспільного опору дуже мала,бо наше суспільство прокидається тоді, коли вже не може
терпіти. а те, що дії нинішньої влади зачіпають інтереси майбутніх поколінь,поки. що суспільство мало цікавить.
неділя, 25 квітня 2010 р.
Раскрыт секрет возведения египетских пирамид.
Ученые выдвинули предположение, что египтяне строили свои пирамиды не из естественного камня, перетаскивая при участии десятков тысяч людей гигантские каменные блоки к месту сооружения, а из искусственно изготовленного материала.
Такая гипотеза основана на результатах химического анализа образцов камня, пошедшего на строительство трех пирамид, сообщают сайт Новости науки.
Ученые предполагают, что сначала известняк дробили, затем приготовляли из него строительный раствор и заливали его вместе со специальным связующим веществом в деревянную опалубку. Такой способо, разумеется, занимал меньше времени и требовал куда меньше числа рабочих рук, нежели при сооружении естественных каменных блоков.
Новая гипотиза позволяет ответить и на такой давний вопрос: как древним строителям удавалось столь точно подгонять гигантские каменные блоки, что между ними невозможно воткнуть лезвие бритвы. В соответствии с предложенной технологией, боковины уже отлитых блоков можно использовать как опалубку для отливки между ними нового блока, что почти исключает образование пространства между ними.
Такая гипотеза основана на результатах химического анализа образцов камня, пошедшего на строительство трех пирамид, сообщают сайт Новости науки.
Ученые предполагают, что сначала известняк дробили, затем приготовляли из него строительный раствор и заливали его вместе со специальным связующим веществом в деревянную опалубку. Такой способо, разумеется, занимал меньше времени и требовал куда меньше числа рабочих рук, нежели при сооружении естественных каменных блоков.
Новая гипотиза позволяет ответить и на такой давний вопрос: как древним строителям удавалось столь точно подгонять гигантские каменные блоки, что между ними невозможно воткнуть лезвие бритвы. В соответствии с предложенной технологией, боковины уже отлитых блоков можно использовать как опалубку для отливки между ними нового блока, что почти исключает образование пространства между ними.
пʼятниця, 23 квітня 2010 р.
Погляд із зони.
на подолання наслідків трагедії щороку майже 30 країн світу виділяють значні кошти.Де
вони зникають-невідомо, мов у Бермудському трикутнику гроші пропадають.
Що ж робиться зараз у зоні. що там відбувається, розповіли мені мої земляки; пожежник
Віктор, та охоронник Петро.Односельчани працюють по два тижні вахтовим методом у
самісінькій зоні.
По науковому хлопці висловлюватись не вміють, не навчені,- бо вчилися в той час, після
трагедії, коли уроки були по 30 хвилин з такими ж перервами, але від природи спостере-
жливі й кмітливі, вони підслухали розмову науковців - що у зоні відбуваються природні
процеси- напіврозпад радіоактивних елементів.Пожежник Віктор каже:- "Радіація впала
настільки,що закриту зону скоро звузять до 10 кілометрового радіуса".
Петро доповнює:-"Для подолання наслідків катастрофи в зоні ніхто нічого не робить, кажуть грошей не хватає"
-"Чому ж не роблять-заперечує Віктор- то ж планують будувати завод з виробництва ядерного палива і будівництво величезного централізованого сховища відпрацьо-
ваного ядерного палива нашими АЕС."
-Але коли ж то буде -перебиває товариша охоронник Петро- навколо ж самого
небезпечного об"єкта проводяться роботи, копають траншеї під фундаменти, але натра-
пили на високоактивні уламки. Колись іх було закопано, а тепер, коли почали копати, вони
мішають. Дозиметр шкалить -така висока радіація. Ті уламки кудись вивозять, бо ж підприємства переробки відходів, яке повинне було працювати ще три роки тому, немає- недавно почали рити траншеї під фундамент.
-Нам наш начальник МНС казав, що унаслідок катастрофи 2300 населених пунктів
зазнали радіоактивного впливу - продовжує Віктор- рівень радіації зменшився майже
в 100 раз, однак в окремих місцях спостерігається погіршення ситуації, бо в зоні зосе-
реджено 1мільярд радіаційних відходів, більшість з них- негерметичні. Дуже швидко руйну-
ються, розносяться вітром і дощем.
А ми, поліщуки Волинської,Рівненської, Київської та Чернігівської областей продовжуєм споживати овочі та фрукти, в яких вміст радіації перевищує у 15 разів встановлені державні норми.
Хлопці кажуть, що зона стала полігоном.Американці вже давно використовують нашу
зону. Вони встановили лабораторію, де працюють наші науковці і за досить нормальні
бабки роблять досліди для американців.
Украинский политикум - это уже давно закрытая каста.
Виктор Янукович не первым скрепил политические связи родственными. Достаточно вспомнить Петра и Ярослава Ющенко, а также кума экс-гаранта, Пётра Порошенко. Сегодня практически каждый маломальский чиновник или политик стремиться привести во власть свое чадо или ближайшего родственника. В некоторых случаях слава попавших во власть чад, затмевает даже имя их отцов, как в случае с Олесем Довгим, отец которого до работы в парламенте трудился на посту руководителя Укртелекома.
Преемственность власти (в украинском варианте) превратила советы всех уровней и исполнительную власть в один большой политический хутор однофамильцев. Сергей Клюев, Артём Щербань, Татьяна Кивалова, Артём Пшонка, Алёна Денисова, Пётр Онопенко, Юрий Поляченко, Леся Оробец, Николай Литвин. Имена, возможно, вам не знакомы, но фамилии вы слышали точно. Это близкие родственники наших политиков.
Выборы в Украине не приводят к власти новых людей и не дают реальной надежды на изменение политических правил в стране.
Украинский политикум - это уже давно закрытая каста, мнящая себя элитой страны. Родственное кровосмешение внутри этого малочисленного социума приводит к возникновению стойких генетических заболеваний. И если еще два-три века назад болезнью венценосных монархов была гемофилия, то сегодня самими распространенными являются расстройства памяти и совести, клептомания в особо крупных размерах. У отдельных индивидуумов - мессианство, паранойя и бонапартизм.
Фактически украинские политики давно получили автономию от своих избирателей, и, если бы не телевизор и газеты, были бы забыты ими вовсе. Это роднит их с тоталитарными режимами в некогда братских азиатских республиках. Толпы родственников в окружении делают Януковича более схожим не на западного политика и даже не на одного из членов кремлевского дуэта, а на свергнутого киргизского президента Курманбека Бакиева.
Преемственность власти (в украинском варианте) превратила советы всех уровней и исполнительную власть в один большой политический хутор однофамильцев. Сергей Клюев, Артём Щербань, Татьяна Кивалова, Артём Пшонка, Алёна Денисова, Пётр Онопенко, Юрий Поляченко, Леся Оробец, Николай Литвин. Имена, возможно, вам не знакомы, но фамилии вы слышали точно. Это близкие родственники наших политиков.
Выборы в Украине не приводят к власти новых людей и не дают реальной надежды на изменение политических правил в стране.
Украинский политикум - это уже давно закрытая каста, мнящая себя элитой страны. Родственное кровосмешение внутри этого малочисленного социума приводит к возникновению стойких генетических заболеваний. И если еще два-три века назад болезнью венценосных монархов была гемофилия, то сегодня самими распространенными являются расстройства памяти и совести, клептомания в особо крупных размерах. У отдельных индивидуумов - мессианство, паранойя и бонапартизм.
Фактически украинские политики давно получили автономию от своих избирателей, и, если бы не телевизор и газеты, были бы забыты ими вовсе. Это роднит их с тоталитарными режимами в некогда братских азиатских республиках. Толпы родственников в окружении делают Януковича более схожим не на западного политика и даже не на одного из членов кремлевского дуэта, а на свергнутого киргизского президента Курманбека Бакиева.
четвер, 22 квітня 2010 р.
Хіба можуть навчати росіяни українців.
шанувати,та які свята їм треба відзначати? В той час коли під час Другої Світової війни
на боці гітлерівської Німеччини у складі різних військових формувань воювало близько
2-х мільйонів росіян, Українська Повстанська Армія /УПА/ оцінюється, як"зрадницька".
Загальновідомо,що лише РОА/ Руская Освободітєльная Армія/ генерала Власова нараховувала понад 800 тисяч російських вояків.У складі вермахту була тако ж Перша Російська Народна Армія полковника Броніслава Камінського, в 1944 році реорганізована в Першу російську дивізію,що брала участь у погромі Варшавського повстання.
В березні 1943 року було сформовано з російських козаків - Добровольчий козацький
кавалерійський корпус під командуванням Гельмута фон Панвіца. Перші підрозділи
цього корпусу були перекинуті в Білорусію для боротьби з радянськими партизанами.
А в Югославії під час придушення партизанського руху опору російські козаки відзначалися надзвичайною жорстокістю. У серпні 1944 року цей підрозділ було підпо-
рядковано рейхсфюреру Гімлеру, після чого був реорганізований в 15-й козацький корпус СС, два батальйони якого придушували визвольний рух у Польщі,в районі Кракова.
Восени 1944 року при Добровольчому /15-му/ козацькому кавалерійському корпусі було
створено розвідувальну школу"Атаман", цей 15-й корпус військ СС брав участь участь
в боях з Червоною Армією, і нараховував близько 40 тисяч козаків. До кінця війни
завдавав радянським військам значних втрат у боях, а у травні 1945 року добровільно
розброївся і здався Англійським військам в Австрії.
В 1988 році в Москві біля храму Всіх Святих було споруджено пам"ятник, на якому
викарбувано "Воїнам руского общевойскового союза, руского корпуса казач"єго стана,
казакам 15-го кавалерійского корпуса, павшим за вєру і отєчество"
Про приналежність цього корпусу до військ СС написати чомусь забули.
Ось така російська справедливість.
вівторок, 20 квітня 2010 р.
Єдинщиків поменшає.
єдиного податку. 7 квітня на сайті Держкомпідприємництва було викладено
для громадського обговорення законопроект «Про сімейне підприємство», де
з реєстру «єдиноподатників» пропонується вивести практично низку
категорій платників. «ДТ» вже писало про ці нововведення. У
законопроекті вказано 20 галузей, працівники яких не матимуть права на
використання єдиного податку. По суті, уряд хотів би перевести в розряд
платників єдиного податку лише тих підприємців, які не використовують
найману працю і працюють у малоприбуткових сферах. Особливо вразило, що з
числа платників ЄП передбачалося виключити всі категорії торгівців —
уся оптова та роздрібна торгівля оподатковувалася на загальних
підставах. Втім, 15 квітня на засіданні робочої групи цей проект було
відправлено на доопрацювання. За даними джерела «ДТ», близького до
Держкомпідприємництва, остаточний список категорій, яким заборонено
використовувати ЄП, у новому варіанті законопроекту буде дещо скорочено.
понеділок, 19 квітня 2010 р.
Звідки діставав Володимир Ілліч шалені кошти.
19.04.10 19:57 | ленін
Звідки діставав Володимир Ілліч шалені кошти на партійну діяльність напередодні революції і на її початку. За останні десятиліття опубліковані цікаві матеріали на цю тему, проте й досі багато що залишається незрозумілим. Наприклад, на початку ХХ століття на підпільну газету «Іскру» гроші давав таємничий доброзичливець (індивідуальний чи колективний), зашифрований у документах РСДРП як «Каліфорнійські золоті копальні». На думку деяких дослідників, ідеться про підтримку радикальних російських революціонерів американськими банкірами-євреями, здебільшого вихідцями з Російської імперії, та їхніми нащадками, які ненавиділи царський уряд за його офіційний антисемітизм. Під час революції 1905—1907 років більшовиків спонсорували американські нафтові корпорації з метою усунути зі світового ринку конкурентів (а саме — нафтовий картель Нобеля з Баку). У ці ж роки, за його власним визнанням, більшовикам давав гроші американський банкір Яків Шифф. А ще — сизранський фабрикант Єрмасов та підмосковний купець і промисловець Морозов. Потім одним із фінансистів більшовицької партії став Шміт, господар меблевої фабрики у Москві. Цікаво, що і Савва Морозов, і Микола Шміт врешті-решт вкоротили собі віку, а значна частина їхнього спадку дісталася більшовикам. І, звичайно, чималі кошти (сотні тисяч тодішніх рублів, або десятки мільйонів гривень, за теперішньою купівельною спроможністю) діставалися внаслідок так званих ексів — а простіше, грабунків банків, поштових відділень, вокзальних кас. На чолі цих акцій стояли двоє персонажів зі злодійськими прізвиськами Камо і Коба — себто Тер-Петросян і Джугашвілі.
Проте сотні тисяч і навіть мільйони рублів, вкладені в революційну діяльність, могли тільки похитнути Російську імперію, попри всю її недолугість — надто міцна була будова. Але тільки у мирний час. З початком Першої світової війни перед більшовиками відкрилися нові фінансово-політичні можливості, якими вони з успіхом скористалися.
.З часу тих подій минуло понад 90 років. Але революційні романтики усього світу продовжують стверджувати, що більшовики були моральними і полум’яними революціонерами, патріотами Росії і прихильниками свободи України. І досі в центрі Києва стоїть пам’ятник Леніну, на якому написано, що у спілці робітників російських і українських вільна Україна можлива, а без такої спілки про неї не може бути й мови. І досі до цього пам’ятника людині, яка отримувала гроші від німецьких спецслужб, несуть квіти на «революційні» свята. І досі, на жаль, значна частина українського суспільства не може відчути тієї великої різниці між провідниками жовтневого перевороту й Української революції 1917 року, яка полягала в тому, що Українська революція справді ніким ззовні не фінансувалася.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Передплата на СТАТТЮ...
Публікації
Усі коментарі
