Українці, а не малороси.

Умовний поділ на «схід» і «захід», що започаткували ще за часів правління Кучми, знову має місце в Україні. Тоді таким чином намагалися спростити задачу управління, роз’єднавши Україну на регіони. Постійне напруження та розходження в менталітеті тоді використовували для спрощення процесу управління народом, зводячи його до рівня безликої маси. Ющенко, своїми політичними діями, всіляко намагався це виправити, стерти уявну «межу» між сходом та заходом, об’єднати країну та повернути нас до етнічного коріння, пояснити громадянам, що вони саме українці, а не малороси. Натомість, нинішня влада також апелює до коріння, от тільки коріння це на їх думку – не князі, гетьмани чи герої визвольних змагань, а російський цар та Москва, як культурний та духовний центр. Що ж таким чином намагається досягнути українська влада?

Зрозумівши те, що російська сторона більше не прагне загравати з Україною, а прагне до жорсткого прагматичного діалогу, українські можновладці всіляко намагаються пом’якшити можливу жорсткість такого діалогу, очевидно, переймаючись долею неможливості виконати те, що обіцяли. Невже вони справді сподівалися, що як тільки Янукович прийде до влади двері білокам’яної широко розчиняться перед ними? Насправді, в команді переможців всіх здивувало, що не сталося саме так, а тому Янукович та його компанія вирішили обіцяти Росії абсолютно все, що вона забажає, аби тільки повернути минулі часи. Так і трапилося, що наобіцяли їм занадто багато, а виконати це безболісно, в першу чергу для себе, не можливо.